16.11.2022р. Виховна година у 5 класі

«Толерантність починається з мене»

  Мета: Познайомити вихованців з поняттям « толерантність», виявити основні риси толерантності, формувати правильне уявлення щодо толерантної поведінки. Виховувати почуття поваги один до одного, до звичаїв, традицій, культури різних народів, виховувати комунікативну культуру спілкування та взаєморозуміння. Продовжити формування толерантного ставлення однокласників між собою. Розвивати у вихованців терпимість до відмінностей між людьми.

 

                              Хід заходу

1.      Організаційний момент

       Добрий день, усім присутнім!                                                                                   Рада бачити вас у гарному настрої,сподіваюсь, сьогоднішня спільна робота не буде марною, а знання, які ви отримаєте, знадобляться вам.    

      

              Правила нашого спілкування:

Ø  щирість у спілкуванні;

Ø  активна участь;

Ø  повага до мови;

Ø  довіра;

Ø  дбайливе ставлення до інших.

Ведучі:

-          Сьогоднішнє наш виховний захід ми присвятимо такому поняттю як толерантність. Ви зустрічалися з ним на уроках етики, основ здоров’я. Наше завдання сьогодні є навчитися розрізняти толерантні та не толерантні вчинки, виявляти толерантне ставлення один до одного, а також  визначати рівень власної толерантності кожного за допомогою тесту.

-          На нашій планеті існує дуже велика кількість різних людей. Всі ми несхожі один на одного і щоб мирно співіснувати, нам треба миритися з цим розмаїттям.

-          Останнім часом стало модним говорити про толерантність. Для нашої свідомості поняття «толерантність» незвичне. Нам ближче наше слово «терпимість».
-  «Людина  може обійтись без багатьох речей, але не без іншої людини»,- сказав один учений. Навіть на самоті вона подумки звертається до інших людей.

-          Попри все людські стосунки нерідко спричиняють проблеми: непорозуміння, суперечки, конфлікти. Щоб запобігти цьому, треба навчитися ладнати з різними людьми.

 За останні 5 тисяч років на Землі відбулося 15 тисяч війн, у яких загинуло 5 млрд. людей. За всю історію свого існування, людство жило в мирі лише  30 років.

-           Толерантність – це мистецтво жити в світі несхожих людей та ідей. Толерантність – це терпимість до думок, поведінки та поглядів інших.

-          Толерантність – це повага людської гідності.

Толерантність – це  готовність миритися з чужою думкою.

-         Усі люди різняться між собою. Одні мають білий колір шкіри, інші – чорний
або жовтий.

-         Одні люди високі, інші –невисокі. Одні стрункі, інші – повні.

-          Люди звертають увагу на відмінності, але це не означає, що хтось є кращим за інших.

-         Ми не схожі один на одного і, щоб мирно співіснувати, нам треба миритися з цим розмаїттям.

Зараз проведемо дослід, який показує, що ми дуже різні. Будь ласка, троє учнів підійдіть до мене. Візьміть однакові аркуші паперу. Потім усі одночасно виконайте наступні дії:

       1. Складіть аркуш навпіл.

 2. Відірвіть верхній правий кут.

 3. Знову складіть навпіл.

 4. Відірвіть правий верхній кут.

 5. Знову складіть.

 6. Знову відірвіть верхній правий кут.

 7. складіть аркуш надвоє.

 8. Якщо можна, відірвіть правий кут.

 9. Розгорніть аркуш і покажіть іншим.

 - Чи можна сказати, що хтось виконав роботу неправильно? Чому аркуші відірвані по різному?

 - Чи можемо ми сказати, що всі ви хто відірвав аркуші інакше, є гіршими за вас?

-         Дуже важливо сприймати людей такими, якими вони є,

 Ми всі різні.  В цьому наше багатство. 

-         Ми різні – в цьому наша сила!

І потрібно бути терпимими (толерантними) одне до одного.

                        Толерантність врятує світ

                    Толерантне ставлення людини    

                    Збереже планету від негод,

                    Розрубає мотлох павутини,

                    Переріже нитку перешкод. 

                    Толерантне ставлення до всього

                    Збереже, врятує і спасе,

                    Допоможе вгледіть перемогу, 

                    Допоможе витримати все. 

                    Будь завжди нестерпним вільнодумцем,

                    Свої мрії пензлем намалюй.

                    Освіти життя яскравим сонцем,

                     Толерантним Всесвіт побудуй.

Як легко буває  комусь  нагрубити,
Як тяжко сказати : «Прости».
Як легко буває  нечесному  жити,
Як тяжко до храму прийти.

Частенько далеко гріхи чужі бачим,
Під носом не бачим своїх.
Найменшу  провину  чужу не пробачим,
На кпини піднімем і сміх.

                          Щоб горе, байдужість тебе обминули,
                          Щоб друзів не розгубив,
                          Треба щоб люди Людину відчули,
                          Щоб сам ти Людиною був.

Вмій стримати прояв нещадного гніву ,
Терпимим до інших ти будь,
Добрим, порядним, чутливим і ніжним,
Та посмішку не забудь!

  Гра      «Я!»                      

                                       Говорити можуть всі,

                                       Слів не  зупинити,

                                        А  чи завжди ви молодці,

                                        У справах доведіть  ви.

                                       Лиш почуєш гарне слово

                                               Голосно викрикуй: «Я»,

                                               Розпізнаєш слова злого-

                                               Вмить ховайся. Гра пішла.

                                        1.В школі всім допомагаю…( « Я»)

2.Зі школи йду додому… (« Я»)

3.На перерві заважаю…(Ховаються)

4.Вітаю всіх знайомих… («Я»)

5.В транспорті сідаю першим…( Ховаються)

6.Дівчаток, старших пропускаю… («Я»)

7.Тваринам роздаю смачненьке… («Я»)

8.За друзів все з'їдаю… (Ховаються)

9Ціную в людях дружбу…(«Я»)

10.Жорстоким бути гарно…(Ховаються)

11.Ціную в людях дружбу…(«Я»)

12. Час не втрачаю дарма…(«Я»)

                                       Ох, як важко мені тут,

                                             Ви справді толерантні,

                                             Піду туди, де зло несуть,

                                             Де діти на це здатні.

 Що ж таке  толерантність і яку людину можна назвати толерантною?

Це слово походить від латинського прикметника  «терплячий»

  Отже, « толерантний» - здатний витримувати іншого, не такого,як сам. Толерантність забезпечує людям можливість жити разом навіть за відсутності приязні, поваги, любові.

  Толерантність – це та межа, яка стримує від втручання у думки, почуття, переживання, смаки іншої людини.

 Толерантні люди більше знають про свої недоліки та переваги, не перекладають відповідальність на інших.

Гра. Із поданих букв дві команди мають скласти слова «Толерантність» і «Терпимість».

   Давайте спробуємо на кожну літеру слова  толерантність назвати риси характеру, притаманну толерантній людині.

   А соціальний ряд ( на дошці у стовпчик записане слово толерантність, учні по черзі називають риси характеру і виходять записувати їх )

  Т – товариський

  О – об’єктивний, особливий, оригінальний

  Л – лояльний, лагідний

  Е – енергійний, елегантний

  Р – розсудливий, рівний

  Н - надійний, найдорожчий

  Т – терплячий

  Н – незалежний, найдорожчий

   І – інтелігентний, ідейний

  С – співчутливий

  Т – тактовний

  Ь

Гра «Пелюстки Толерантності».

Великий педагог Василь Олександрович Сухомлинський писав: «Роби добро не тільки тоді, коли тебе бачать люди, значно більше треба для того, щоби бути справжньою людиною тоді, коли тебе ніхто не бачить».

То чому ж дуже часто люди не діють так, як підказує добро? Часто цим діям заважає байдужість.

Тому, напевне, настав час повернутися до залу судового засідання і засудити байдужість на вічне вигнання й забуття.

Суд над Байдужістю

Секретар. Прошу всіх піднятися. Суд іде!

Суддя. У відкритому судовому засіданні слухається справа про обвинувачення Байдужості. Байдужість обвинувачується в таких злочинах:

- злодійство, убивство;
- вона винна в деградації особистості, у підступності, підлості, шахрайстві;
- заважає вчитися старанно й наполегливо, творити хороші справи.

Перед тим як розпочати судове засідання, з'ясуємо, чи всі з'явилися на суд.

Підсудна...

Народний засідатель. На жаль, підсудна, як завжди залишилася байдужою і вже вкотре не з'являється на судове засідання. Але ми просто зобов'язані засудити цю важку ваду людини, і тому суд сьогодні відбудеться без підсудної.

Суддя. Прокурор - .......

Адвокат
Свідки присутні?
Дякую. Прошу свідків покинути зал.
Слово надається прокурору.

Прокурор. Шановний Суд! Я від імені жертв Байдужості звинувачую зло, стверджую, що вона - найгірше із зол. Її безвинні, на перший погляд, дії низькі за своєю сутністю, а наслідки цих дій жахливі, тому що вони призводять до загибелі незліченної кількості людей, калічать душі, завдають шкоди всьому, що нас оточує.

Суддя. Якими фактами ви можете підтвердити своє звинувачення?

Прокурор. Прошу вас вислухати свідків звинувачення.

Суддя. Починаємо допит свідків. (Виходить перший свідок.) Назвіть своє ім'я.

Свідок. Я - Світова література. Високий Суд! Я говорю від імені найвідоміших поетів і прозаїків - Л. Толстого, Ф. Достоєвського, Ч. Діккенса, М. Некрасова, Т. Шевченка, П. Мирного, О. Гончара, П. Загребельного і багатьох інших, хто не може бути присутнім у цьому залі, але чиї багатотомні праці можуть бути прилучені до справи.

Згадайте хлопчика з оповідання Ф. Достоєвського «Хлопчик у Христа на ялинці». Дитина померла в переддень великого свята від холоду й голоду. Усі, хто зустрічав її в ту ніч, проходили повз неї, не протягнувши руки допомоги. Хлопчик умирав, усіма забутий і нікому не потрібний, під вікнами великого будинку. Там було тепло, весело, багато ласощів і подарунків. Але Байдужість, як страж, стояла на дверях цього будинку. Саме вона винна у смерті дитини.

Адвокат. Я протестую! Моя підзахисна не винна. Ні вона, ні люди, які були всередині будинку, не бачили нещасної дитини.

Прокурор. Не бачили чи не хотіли бачити? Прошу викликати наступного свідка.

Екологія. Високий Суд! Я говорю від імені Природи. Повірте, Байдужість не тільки забирає людські життя, вона нищить Природу. Скільки загублено братів наших менших! Їм немає числа! Бити на сполох треба вже сьогодні, щоб завтра не було пізно. Ми не маємо морального права стояти осторонь екологічних проблем, бути пасивними спостерігачами, бо все менше і менше на нашій Землі залишається місць, де б людина почувала себе в цілковитій безпеці. Подивіться на ці плакати.

Адвокат. Я протестую! У злочинах проти Природи винуваті Жорстокість, Безтурботність і Недбалість.

Прокурор. Але саме вони породжені Байдужістю.

Суддя. Прошу викликати наступного свідка.

Свідок. Я буду говорити від імені тих, хто сів на лаву підсудних з вини Байдужості. Я народився в нормальній родині, у мене були батько і мати. Але трапилося нещастя. Мій батько загинув, коли мені було п'ять років. Мати залишилась із трьома дітьми на руках, ледве-ледве зводила кінці з кінцями. Але наші проблеми нікого не хвилювали. Якщо мама тікала вночі з будинку від вітчима-дебошира, сусіди спокійно спали у своїх квартирах, не реагуючи на її благання про допомогу та наш плач. Коли вона почала пиячити, ніхто не помітив. До нас теж було всім байдуже. Уперше я опинився у в'язниці, коли обікрав магазин. Якби з голоду вмирав я сам... Але в будинку плакали і просили їсти мої брати та сестра - їй було півроку.

Що дитині треба?
Дім красивий, білий
І, як світлий образ,
Мами погляд добрий.
Й батька дорогого
Чути добре слово.
Ще дитині треба
Неба голубого.
А ще було б добре
Мати сестру й брата.
І у кожнім домі
Музики багато.

Адвокат. Високий Суд! Винна мати. Саме вона зобов'язана піклуватися про своїх дітей.

Прокурор. Так, у деякій мірі винна мати. Але вона була доброю матір'ю своїм дітям.

Адвокат. Виходить, винні обставини.

Прокурор. А люди, хіба вони не винні в тому, що не у глухому лісі, не на безлюдному острові, а в місті, на очах у людей загинула родина? Покалічено долю дитини. Що очікує в майбутньому інших дітей? Ні, винна в усьому Байдужість.

Суддя. Прошу запросити наступного свідка.

Мати. Якось я приїхала до свого сина, який жив у великому місті. Привезла із села яблук, груш і запашну паляницю. Син запросив мене прогулятися. Прогулюючись вулицями міста, я часто зупинялася перепочити, бо вже і здоров'я не те, і з радості, що поряд із наймилішим сином. Наблизившись до скверу, син запропонував сісти. А сам відійшов, сказавши, що хутко повернеться. Але... не повернувся... Коли мене запитали, як я сюди потрапила, я відповіла, що заблукала, і нічого не сказала про сина. Адже мій син учений, він не міг мене залишити, запевняла себе я. Мені і в голову не приходила думка, що син залишив мене назавжди. І лише тепер я зрозуміла, що сину байдуже, що зі мною.

Адвокат. Значить у сина є важливіші справи, і підсудна моя не винна.

Прокурор. Не було суспільства в історії людства, починаючи від сивої давнини, де б не вшановувалася старість і не були б оточені піклуванням діти. Старість потребує поваги та пошани. Ці, здавалося б, найпростіші та найочевидніші істини не враховуються молодими людьми, які не дозволяють собі уявити, що в майбутньому також будуть старими.

У моральному кодексі школи Сухомлинського серед десяти «Не можна» були й такі заборони, що стосуються даного питання.

- не можна сміятися над старістю і старими людьми - це величезне блюзнірство;
- не можна сперечатися із шанованими та дорослими людьми, особливо зі старими;
- не можна залишати самотньою стару близьку людину, якщо в неї немає нікого, крім тебе. Високий Суд, прошу прийняти це до уваги. Дякую.

Суддя. Наступний свідок.

Політик. Я свідчу від імені людей, народів та історії. Я не можу сказати, що в усіх війнах, нещастях, які відбувалися на Землі, винна Байдужість. Але жодна подія не обійшлася без байдужих людей.

Згадайте! Скільки людей залишилося байдужими до нещасть інших у роки революцій, війн, голоду, катастроф, стихійних лих! Їх не злічити. Суддя. Досить. Перейдемо до допиту свідків захисту.     Громадянин. Високий Суд! Я свідчу від імені байдужих людей. Ну скажіть, у чому ми винні? Я - законослухняний громадянин. Працюю, не покладаючи рук, не п'ю, не палю, намагаюся бути добрим сім'янином. Ну скажіть, навіщо мені втручатися в чужі справи? Це клопітно й небезпечно. Ні, я вважаю, що кожен сам повинен боротися за свою долю й життя. Я ж зміг! Нехай і вони зможуть! І мені байдуже, що діється навколо. Кожен будує своє життя сам. Суддя. Чи є питання в обвинувачених?                                           Прокурор. Ні, мені все зрозуміло. Давайте послухаємо інших свідків.

Секретар. Це все. Інші свідки до суду не з'явилися.

Прокурор. Вони, як завжди, залишилися байдужими.

Суддя. Адвокате, вам слово.

Адвокат. Я відмовляюся від захисту. Моя підсудна не винна. І ви не зможете її засудити, адже скільки існує світ - стільки існуватиме і вона. А світ вічний!

Суддя. Зазвичай зараз слово повинна мати підсудна, але оскільки вона не з'явилася на засідання суду, тому я звертаюся до вас, що сидите у цьому залі, вам усім доведеться сьогодні виконати функцію присяжних засідателів. Ми не можемо вислухати всіх присяжних, але ми врахуємо думку кожного. Я ще раз звертаюся до всіх присяжних. Якщо ви вважаєте, що Байдужість винна і заслуговує покарання - підніміть, будь ласка, руку, хто проти  - ..., утримались - ... Дякуємо. Суд прийме до уваги ваші рішення. А зараз суд залишає залу для обговорення й винесення вердикту.

Ведучий. Доки суд виносить своє рішення, я ще раз хочу звернутися до всіх вас. Пам'ятайте, віддані людьми тепло і душевна доброта обов'язково повернуться до вас. Бо ми послані на землю, щоби примножувати добро. Маємо таке коротке життя, то хай же не буде в ньому місця байдужості. Хай оживає істина стара: людина починається з добра. А про доброту не потрібно багато говорити, її видно в людині, в її погляді, в її розмові, у підтримці, щирості.

Учениця 1
Не говори про доброту,
Коли ти нею сам не сяєш,
Коли ти в радощах витаєш,
Забувши про свою біду.
Бо доброта не тільки те,
Що обіймає тепле слово.
В цім почутті така основа,
Яка з глибин душі росте.
Коли її не маєш ти,
То раниш людяне в людині,
Ніж в чисте сяйво доброти...

Учениця 2
Я вірю в силу доброти
Добро завжди сильніше злого.
Дає наснагу, щоб цвісти
І вічну обирать дорогу.
Я вірю в силу доброти,
Що має долю роботящу.
Що хоче, щоб і я, і ти,
І все було у світі кращим.

Секрктар. Суд повернувся з обговорення і готовий винести своє рішення.

Суддя. Після детального розгляду справи, з огляду на всі зауваження прокурора й адвоката, показання свідків, рішення присяжних, Суд вирішив:

1.Визнати Байдужість найтяжчим з людських пороків.
2.Визнати її винною в підлості, убивствах, шахрайстві та інших злочинах.
3.Засудити Байдужість до вічного вигнання та забуття.
(Звертається до залу.)
Не бійтеся друзів - найбільше, що вони можуть зробити - це зрадити вас.
Не бійтеся ворогів - найбільше, що вони можуть зробити - це вбити вас.
Бійтеся байдужих - це з їхньої мовчазної згоди відбуваються в світі і зрада, і вбивство, і всі нещастя на Землі.

Ведучий. Ну що ж, вирок винесений. Правильно чи ні - вирішить кожен з нас. Але всі ви знаєте, що після ночі надходить день, новий, свіжий, новонароджений. Слід намагатися не забруднити його прикрими вчинками, а прикрасити чимось добрим, корисним не лише для себе, а й для всіх оточуючих, узяти для душі якнайбільше позитивної енергії, добра, надії, любові, щирості, мудрості, милосердя, правди, гідності, совісті. І саме від вас залежить, чи розпочнеться цей день холодним дощем, чи барвистою веселкою. Наша розмова добігає кінця, але вона не закінчується. Якщо ми, ніби за цеглинкою цеглинку, будуватимемо духовне спілкування, виховуватимемо духовні цінності, не будемо байдужими та черствими, то в майбутньому матимемо витвір мистецтва - справжній храм людської душі, в якому місця для байдужості не буде.

 

  Гра «Продовжіть фразу:  « Я…».

                        (відповіді учнів)

-          Терплячий;

-          Привітний і дбайливий;

-          Ввічливий і делікатний;

-          Поважаю оточуючих;

-          Умію слухати і чути;

-          Патріот своєї школи;

-          Працьовитий;

-          Турботливий;

-          Рахуюсь із чужими думками;

-          Бережу природу;

-          Поважаю свої права та інших;

-          співчуваю;

-          розумію інших;

-          поважаю;

-          підтримую;

-          терплю;

-          прощаю;

-          доброзичливий;

-           милосердний;

-           готовий до примирення;

  Дякую всім за активну участь. Я сподіваюсь, що наша захід залишить глибокий слід в душі кожного, допоможе нам усім зрозуміти, що тільки повага один до одного, взаєморозуміння, терпимість, дотримання рівноправності врятують світ.

 Ми не зможемо відразу зробити толерантними ні свою поведінку, ні поведінку інших людей. Однак важливий навіть один маленький крок у цьому напрямку.

   Нехай кожен з вас, нехай наш клас, наша школа, наше село, наша Україна завжди будуть островами толерантності для всіх жителів великої планети Земля.