Конкурси:
І місце у Міжнародному конкурсі “Londons Stars” (Єдинак М., 30.05. 2023р.)
Міжнародний конкурс талантів “Диво”, 14.04.2023р., Побережна Х. – ІІІ премія.
Всеукраїнський патріотичний конкурс “Мистецтво для Батьківщини” , 19.04.2023р., Пакліковська А. – ІІ премія.
Міжнародний конкурс талантів “Мистецька олімпіада”, 04.05.2023р., Пакліковська А., Павлючок Д. – ІІ премія.
Міжнародний конкурс “Зоряна мить”, 24.05.2023р., Пакліковська А. – ІІ премія.
ЧОРНОБИЛЬ – ЧОРНА ДАТА В
ІСТОРІЇ ЛЮДСТВА
Звук 1.
За кулісами: "...Третій Ангел просурмив і впала з неба велика звізда, що
горіла, немов світильник. І впала на третину рік і на джерела вод. Ім'я цієї
звізди — полинь. І третина вод стала полином. І багато людей вмерли від вод,
тому, що вони гіркими стали..."
Сцена
відкривається. На сцену вибігають кілька дівчат і хлопців. Вони сміються,
жартують. Зупинилися біля лавочки, дехто сідає.
Звук 2.
Перша дівчинка. Уже й весна, скоро Перше Травня. А там через місяць і
випускні екзамени.
Друга дівчинка. Яка чудова ніч. Подивіться, небо чисте-чисте.
Перша дівчинка. А знаєте, як про таку ніч сказала Ліна Костенко?
Третя дівчинка. Ні, а ти знаєш?
Перша дівчинка. Так, ось послухайте:
Буває час, що сліпну від краси,
Спинюсь не тямлю, що воно за диво,
Оці степи, це небо, ці ліси,
Усе так гарно, чисто, незрадливо.
Усе, як є – дороги, явори,
Усе моє, все зветься Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
Що хоч спинись і з Богом говори.
Третя дівчинка. Прекрасні рядки, ніби про наше село.
Перший хлопчик. Так, у нас тут гарно, і робота буде поряд. Я після
школи піду до татка на атомну працювати.
Перша дівчинка. Еге ж, так зразу тебе там і візьмуть, коли ти професії
не маєш.
Другий хлопчик. Візьмуть. Мені дядько Степан казав
(Чути голос: Галі, час уже іти додому.) Мамо, я вже йду! (Чується вибух, задзвонили дзвони.) Звук 3.
Друга дівчинка. Ой, що це? Наче грім.
Перший хлопчик. Який грім? Подивися, яке небо чисте! „Хоч спинись і з
Богом говори”.
Другий хлопчик. Подивіться, що там, над Чорнобилем?
Перший хлопчик. Як красиво... Та це ж полум’я пожежі (усі дивляться в одному напрямку).
Перша дівчинка. А що, як то атомна зірвалась?
Другий хлопчик. Та ти що? Наша атомна безпечна. Нам на уроках
цивільної оборони що говорили? Ану, пригадайте! Небезпечні тільки атомні бомби,
а атомні станції цілком безпечні, бо це ж мирний атом!
Третя дівчинка. Навіть вірш про це є:
Народе мій, поки що небо
Лягає на ніч у Дніпро,
Я на сторожі біля тебе
Поставлю атом і добро.
М. Вінграновський
Друга дівчинка. Справді, пам’ятаєте, як у школі проводилося тренування
з цивільної оборони?
Перший хлопчик. Ну? Нам казали, що якщо виникне якась небезпека, то
обов’язково буде об’явлено по радіо, чи сирени включать, щоб попередити людей.
Другий хлопчик. Вірно! Зараз ніякого попередження немає, значить
нічого страшного не сталося.
Друга дівчинка. Ну й горить! Треба буде завтра піти подивитися, що це
там так палає.
Усі виходять. Звуки дзвону танок у чорних
плащах.
Звук 4.
За кулісами під час
танцю:
Йде страшне створіння – атомне дитя.
Суть його безкровна і зіниць нема
І уста безмовні, і душа німа.
Вирвавшись на волю з мороку ночей,
Вже калічить долі і батьків.
Виродок – створіння ціль страшну таїть
Поглина сумління, душі нам двоїть.
Простяга до серця щупальця страшні
І вселяє муки, муки неземні.
Присипляє мозок посвистом глухим
Стронцієву дозу сипле, наче дим.
Виходять
читці
Звук 5.
1-й ведучий. 35 років пролетіло з болісним словом
"Чорнобиль" - крізь долі, крізь країни, крізь роки... Незвідана біда
підкосила не лише людей, та навіть і природу. Те, що в малих дозах давало
користь - вирвавшись з-під куполу 4 енергоблоку - змело не лише його, а й тисячі
людей, витіснивши їх з навколишніх міст і сіл.
2-й ведучий. 35 років пройшло відтоді. 35 років смертоносна пилюка з
ядерної печі покриває білі хати, поля і ліси. І 35 років цвітом скорботи і суму
зацвітають чорнобильські сади і хворіє серце, не на життя.
1-й ведучий. Горем і болем
увійшов в наше життя Чорнобиль, що розділив долю людей на «до» і «після».
Безлюдні вулиці Прип'яті, кинуті школи, будинки, дитячі садки, що застигли,
колючий дріт зони.
1-й ведучий. 26 квітня1986
року. Чорний день в історії України, день, коли Чорнобиль став відомий усьому
людству. Гірка, як полин, слава.
(Тиша. Удар дзвону). Звук 6.
1-й ведучий. Протягом 25 квітня 1986 року були зброї в роботі,
що не дозволяли провести випробування четверного ядерного реактора. Була
п’ятниця, кінець трудового дня, команда чекала вихідних.
26 квітня 1986 року субота, 1 година 22 хвилини.
Прийнято рішення почати випробування. Одночасно була відключена аварійна
система захисту.
2-й ведучий. 1 година 22хвилини 30 секунд. Електронно-обчислювальна
машина видала інформацію про необхідність термінової зупинки реактора, але
оператори продовжували процес. Потужність реактора почала швидко зростати.
1 година 23 хвилини 40 секунд. Натиснуто кнопку аварійної
зупинки реактора. Пізно... Через декілька секунд – вибух.
(Дзвін стихає).
Звук 7.
1-й ведучий. А місто спало. Була тепла квітнева ніч, одна з
кращих ночей року, коли листя зеленим туманом покривало дерева. Спало місто,
спала Україна, не відаючи про велику біду, що прийшла на її землю.
2-й ведучий. Першим важко. Ви ж були найперші.
Із
вогню та в полум'я ступили.
Не
до подвигів і не до звершень,
Ви
ж собою людство заступили.
1-й ведучий. За даними ООН: 375 000 осіб відселено із
забруднених територій після аварії на ЧАЕС, 800 000 ліквідаторів складають
групу ризику, 12 500 з них тяжко хворі, 7 000 уже померло.
2-й ведучий. Сьогодні
— День пам'яті, День скорботи і роздумів. Бо нам таки є над чим замислитись.
Живемо на технологічному вулкані. Чи не повториться трагедія в іншому місці? Чи
стали ми більше шанувати рідну землю? Тож запалімо поминальну свічку — свічку
надії 26 квітня. Хай полум'я свічок у наших душах зіллється в одне полум'я
віри. Ми будемо жити! Ми схиляємо свої голови перед
усіма, кого сьогодні вже немає з нами, перед тими, хто ціною власного життя
оплатив шанс на життя мільйонів.
Хвилина мовчання, хвилина мовчання...
Це мить не прощання, а вічне стрічання
Із тими, кого вже не стрінемо ми.
Коли наступає хвилина мовчання,
У пам'яті нашій клекочуть громи.
Тож устаньмо і — помовчимо мить —
у пам'ять про тих, хто заснув вічним сном, сказавши своє вагоме слово в цій
трагедії.
Звук 9.
Сценка «Молитва»
Входить мати з дитиною.
Мати. Дитино моя!
Ромашка цвіте — не доторкнись. Трава буяє — не доторкнись.
У бджіл на крильцях доза смертельна - Не
доторкнись.
Мати й дитина стають на коліна перед
образом Матері Божої.
Дитина
Пречиста Маріє!
Чого твоє серце не вміщують груди,.
Неначе в нім плачуть і стогнуть всі люди?
Чого твоє серце так полум'яніє,
Що кров'ю стікає й сказати не сміє?
Мати
Благаю: відверни незриме,
Невідворотне і страшне:
На цих приречених низинах
Ніхто не сіє і не жне.
Отруєна квітка сльозою стікає,
Дочасно згорають живі пелюстки....
У пеклі земному живем — не вмираєм,
Благаю, Пречиста, людей захисти!
(пісня «Пречиста Маріє» у виконанні
учениці) https://www.minus.lviv.ua/minus/artist/Unknown%20Artist/rec/39759/
Звук 10.
1-й ведучий. А на квітучий українській землі з’явились
пусті міста і села, мертвий ліс, в який не можна ходити, сади з яблуками,
насиченими радіоактивною отрутою, вода, яку не можна пити, і навіть повітря,
яким дихаємо, стало ворогом.
Звук 10.1
Дитина
На пустищі дикім росте бузина,
Сіріє край поля хатина сумна.
Облуплені стіни, полин, спориші, —
Не видно й не чути навкруг ні душі.
І тільки при місяці, пізно в ночі,
Коли над хатиною стогнуть сичі
І вікна примарливим блиском горять, —
З сіней у світлицю крадеться, мов тать,
Якась неземна, потойбічна мара,
І груша в дворі завмирає стара.
І чути, як в миснику дзвонять миски,
І хрестяться лячно побожні жінки.
І світять очима коти з темноти,
І хочеться швидше те місце пройти,
Де буйно і дико росте бузина,
Де пусткою хата сіріє сумна.
Де мати , де батько були як сімя
Тепер я одна , ось тепер я одна
Звук 11. (танок
мами янгола та доньки)
Звук 12. 2-й ведучий. Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає,
тривога не покидає людей, пов’язаних із скорботним часом ядерного апокаліпсиса.
1-й ведучий. Чорнобильська біда надовго залишиться у нашій пам’яті.
Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони.
Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за
чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям.
1-й ведучий. “Мирний атом” став для
України і прилеглих земель гірше війни. Збитки від аварії на ЧАЕС доведеться
відшкодувати ще дуже довго...
Входять дитина і мати. Звук 13.
Дитина
Намалюй,
будь-ласка, радість ї красу.
Мати
І малюю я веселку, квітку і росу,
З посмішкою на обличчі дівчину в вінку
І хлопчину, що кружляєз нею у танку.
Дитина
Намалюй мені розлуку, смуток і журбу.
Мати
Я малюю лист осінній, схилену вербу.
Що спустила свої віти голі до землі.
І ключами в синім небі ринуть журавлі.
Дитина.
Намалюй мені ще ніжність.
Мати
Тема не проста.
І малюю я рожеві мамині вуста,
І метелика, і сонце, й квітку лугову,
І зелену шовковисту молоду траву.
Дитина.
Намалюй, будь-ласка, намалюй біду.
Мати
Як її намалювати? Спосіб не знайду.
Чи поранену пташину, може, ледь живу?
А рука сама малює чорнобиль-траву...
Дитина
Нащо ти траву малюєш? Це біда така?
Мати
Цю траву зовуть «чорнобиль»,
ця трава гірка..
В ній отрута, смерть, і сльози,
і брудна вода.
В ній хвороби, сум, неспокій.
Це страшна біда!
Дитина
Краще намалюй щось гарне.
Намалюй життя.
А гірку траву чорнобиль
Викинь на сміття.
Мати
Так, дитино, намалюю я життя тобі.
І надії намалюю, й мрії голубі.
Намалюю синє небо, чисте джерело.
Намалюю я лелеку, поле і село,
Намалюю, віру, розу, доброту й любов.
Та гірка трава чорнобиль проростає знов.
(Пісня) Звук 14.
Тема. Синичка- пташка невеличка
Мета:
розширити і
уточнити знання учнів про життя птахів
взимку; розвивати пам'ять, мислення, спостережливість; поглиблювати
знання дітей про спосіб життя синиць; сприяти емоційному розвитку; викликати
радість та задоволення від спілкування з
синичкою; розвивати цікавість до життя зимуючих птахів
нашого краю в холодну пору року; виховувати любов до природи та дбайливе
ставлення до зимуючих пташок, підтримувати бажання їм допомагати.
Матеріал: зображення синички, відео https://youtu.be/VXaopV63RP8, картинки до дидактичної гри
«Розстав все по порядку».
ХІД ВИХОВНОГО ЗАНЯТТЯ
Сьогодні до нас завітали гості, діти, давайте
привітаємося з ними.
Птахи крильця розправляють, В годівницю всі злетілись
їх до сонця піднімають. Там зернят пташки наїлись.
Можна весело літати Потім знову полетіли
І сніжинки поганяти. До гніздечка сіли.
Вчитель:
–
Погляньте діти, що в мене в руках, ви мабуть здогадались, що наш урок
незвичайний, і мова у ньому піде про (пауза)… А дізнатися про, що саме піде
мова, нам допоможуть загадки:
Як зима – вона на гілці,
І
співа, мов на сопілці…
Жовті груди, чорні крила,
Кусень сала вона з’їла.
(Синиця)
У червонім фартушку
птах стрибає по сніжку
і
розпитує синичку
про найближчу годівничку. (Снігур)
ІІ Основна частина
v Розповідь вчителя
--Діти, кожна пора року приносить тваринам та пташкам
свої клопоти. Особливо багато клопотів у пташок узимку. Як називають тих
пташок, які не відлетіли у вирій і залишилися з нами? (Зимуючі птахи)
Узимку пташки не лаштують гнізд, не висиджують та не годують пташенят, проте
ця пора є для них найскрутнішою та найскладнішою. Від чого зараз потерпають
зимуючі птахи? (Від холоду і голоду) Правильно. Що ми відчуваємо до
наших пташок? Нам їх шкода, ми жаліємо пташок, співчуваємо їм. Що ми можемо
зробити для того, щоб допомогти птахам узимку? (облаштувати годівничку)
– Цих птахів ми
частіше помічаємо взимку. На тлі білого кольору їх чорна голова і жовта грудка
особливо помітні. (Показ фотографії). Дізнаєтеся цю птицю? (Відповіді дітей).
Це синиця.
–
Синиці бувають різні. Це синиця велика і синиця довгохвоста
–
А це синиця чубата і синиця вусата.
За
що ж синицю назвали синицею?
За
ту розмову, що веде ця птиця.
Синиця
на гілку до подруги присіла,
І
відразу до нас «сі-сі-синь» долетіло.
Синичка — корисна пташка. Вона знищує шкідників, що
сховались на зимівлю у корі дерев та під опалим листям. Одна сім’я синиці
захищає від шкідливих комах упродовж року аж сорок зрілих дерев. Тому треба
оберігати синичок.
Важко птахам знайти корм, коли все навкруги вкрите
білим снігом. Тому короткими зимовими днями прилітають ближче до людських
осель. В основному вони поїдають шкідників рослин. Тоді дерева ростуть
здоровими. Не хворіють та дають людям багатий урожай. Синички є охоронцями
садів.
Вдячні люди підгодовують пернатих, майструють
годівниці, залишають трохи ягід на деревах та кущах. Птахи можуть поласувати
червоними ягодами калини. Після перших заморозків вони стають солодкими та
медовими. Метушливі красиві пташки зграйками сідають на гілки калини, з якої
звисають кетяги червоних ягід. Сніг опадає з дерева і воно засвічується
жовто-червоними ліхтариками. Це дуже гарне видовище.
–
Влітку синиці гніздяться в лісі, де багато корму, вирощують пташенят у
покинутих дятлами дуплах дерев.
Синиці
– дбайливі багатодітні батьки. Пташенят у них багато. Адже буває у гнізді
синиць і по 15 білих яєць з червоно-коричневими цятками. Коли пташенята
з’являються на світ, самка залишається поруч з ними, щоб обігрівати. А самець
годує всіх, збираючи з рослин гусениць, личинок, жуків, метеликів.
v Дидактична гра
«Розстав по порядку»
–
Вклейте картинки, що зображують яйця, птахів, пташенят в тому порядку, в якому
птахи з’являються на світло.
У
нас можна зустріти кілька видів синиць: синицю велику синицю довгохвосту,
синицю вусату і синицю чубату. Спробуйте самі здогадатися, за що отримали ці
синиці такі назви. (Показ фотографій).
–
Синички чого тільки не запасають на зиму: дохлих комах і павуків, сухих
метеликів, насіння, ягоди, зерна.
v Дидактична гра «Малюки та пташки»
Діти за запитаннями вчителя складають розповіді про
допомогу пташкам узимку.
Що облаштовують для підгодовування пташок узимку?
(годівничку)
Як і де закріпили годівнички? (на
дереві)
З чого її виготовили? (з дерева, пластикової пляшки)
Який корм насипали? (насіння, крихти хліба, пшоно, сало)
Які пташки прилітають до годівнички? (горобці, синички, снігурі)
Чи подобається вам спостерігати за птахами, які харчуються у пташиній їдальні?
Чому?
Відгадайте загадку.
Пташка невеличка, Голосок тоненький.
В неї білі щічки. Та ж ця пташка невеличка
Сірі лапки, чорна шапка, Називається... (синичка).
Фартушок жовтенький,
v Фізкультхвилинка «Синичка»
Вчитель читає віршовані рядки, а діти імітують рухи
пташки.
Ось синичка прилетіла, (Легкий біг зі змахуванням
руками як крилами.)
На вишневу гілку сіла. (Зупиняються, руки відводять
за спину.)
Стала в сторони дивитись: (Повороти головою.)
Чим би пташці поживитись? (Повороти тулубом.)
Раптом бачить: кусник сала! (Плескання в долоні.)
Дуже радісно їй стало. (Стрибки вгору.)
Пташка — стриб, і ну дзьобати: (Нахили тулуба
вперед.)
«Ой, спасибі вам, малята» (Схрещують руки на грудях
і вклоняються.)
Як наїмся досхочу я, (Гладять себе по животику.)
Пісеньку вам подарую».
Пересуваються легким бігом, змахуючи руками і
звуконаслідуючи спів пташки: «Тень-тень-тень!»
v Вірші про синичку
(діти читають вірші)
***
Є у лісі хатка,
Хатка невеличка.
В ній живе-зимує
Чепурна синичка.
Хоч кругом надворі
Холодно, сніжисто,
А у хатці тепло,
Затишно і чисто.
Простирадла з листя,
Подушки мов з вати,
Та не любить пташка
Довго в ліжку спати.
Як почне світати —
Вже вона співає.
Піснею синичка
Весну наближає.
***
Синичко-сестричко,
Умий своє личко
Дощиком, росою,
Ніжною рукою.
Заспівай веснянку,
Розбуди до ранку.
Відчини віконце,
Щоб впіймати сонце.
Забринить промінчик
Там, де я і Мурчик.
З котиком вусатим
Візьми погуляти.
***
Що за пташечка така
Все літа коло вікна?
Жовтогруда, білолиця.
Ну, звичайно, це синиця.
І по шибці стук,стук,стук.
Я ж насиплю трішки круп,
І зерняток,і сальця,
Щоб їла красуня ця.
Як до школи я іду,
Бачу подругу свою.
Вона весело пурхає,
Вдячно крильцями махає.
***
Цвінь-цвень! Пінь-пень!
Добрий день! Добрий день!
Хто ж оце мене вітає —
Славка, а чи щиглик?
Підлітає і сідає,
Голосно співає.
Треба ж так от помилитись —
Не впізнав я був синиці.
Співучої жартівниці.
Прилітала ж ця синиця
Узимку щоднини,
Приладнав я годівницю
Їй до яворини.
Пінь-пень! Цвінь-цвень!
Прилітай, моя пташино.
До цієї яворини
Знов узимку кожен день.
***
Я — синичка, я маленька
Високо літаю.
Бачу все навколо себе,
Все я помічаю.
Що за пташечка така
Все літа коло вікна?
Жовтогруда, білолиця.
Ну, звичайно, це синиця.
І по шибці стук,стук,стук.
Я ж насиплю трішки круп,
І зерняток,і сальця,
Щоб їла красуня ця.
Як до школи я іду,
Бачу подругу свою.
Вона весело пурхає,
Вдячно крильцями махає.
v Цікаві факти про синичку
Тривалість життя. В лісі синиці живуть досить мало, біля
трьох років. Цікаво, що в неволі вони живуть набагато довше, до 15 років.
Тривожність. Цих маленьких пташок дуже легко налякати.
Відчуваючи тривогу, вони починають голосно кричати.
Ночівля. Синички шукають собі найбільш спокійне,
тихе та безвітряне місце для ночівлі. Для ночівлі вони найчастіше обирають
шпаківні, дахи будинків, щілини в будівлях, дупла.
Зимівля в містах. Синиці не є перелітними птахами. Під час
холодів пташки прилітають з лісів поближче до людини в надії насититися.
Розміри. Ці птахи дуже мініатюрні. Довжина їх тіла
всього 15 сантиметрів, а вага не перевищує 25 грам.
Дупла. Синиці не вміють самостійно видовбувати
дупла в деревах. Лише тільки один вид – гаєчка може самостійно зробити собі
дупло в гнилому дереві. Решта ж види займають занедбані дупла дятлів.
Агресія. В період гніздування доброзичливі пташки
стають дуже агресивним і не дають чужинцям навіть наближатися на свої
території.
Факт з минулого. Декілька століть тому у всій Європі
існував закон, який забороняв вбивство синичок.
Свято. День синиць відзначається 12 листопада.
Висиджування яєць. Під час висиджування яєць самка ніколи не
покидає гнізда. У цей період її годує самець.
v Гра «Назви прислів’я про пташку»
(діти по черзі
розповідають прислів'я про пташку)
Учень 1. Видно птаха по
польоту.
Учень 2. Всяка пташка свої пісні має.
Учень 3. Кожна птиця знайде свого Гриця.
Учень 4. У всякої пташки свої замашки.
Учень 5. Де лелека водиться, там щастя родиться.
Учень 6. Сорока на хвості принесла.
Учень7. Ще й на нашій вулиці зозуля закує.
Учень 8. Всяка
сорока від свого язика страждає.
v Відео
про синичок
https://youtu.be/VXaopV63RP8
v Послухайте оповідання-казку В.
Сухомлинського.
ДІВЧИНКА І СИНИЧКА
Настала холодна
зима. Маленька Наталя почепила на яблуньці годівничку для синички і щодня
приносила насіння коноплі. Синичка чекала дівчинку. Навесні Синичка сказала
Наталі:«Тепер не принось мені насіння. Я знайду собі їжу. До побачення — до
зими!»
Знову зима все
засипало снігом. Прилетіла Синичка до годівнички, а там тільки сніг. Тривожно
стало пташці. Питає вона у яблуньки:
Яблунько, скажи, чому нема Наталі? Невже вона забула
про мене?
Ні, не забула. Вона хворіє.
Тяжко стало на
душі у Синички. Сіла вона на гілочці й думає: «Полечу до дівчинки. Треба її
чимсь втішити. Але де я візьму подарунок? Навкруги ж сніг, сніг, сніг».
І тоді вирішила
Синичка понести Наталі пісеньку. Прилетіла до її хати, влетіла у відчинену
кватирку, сіла біля ліжка хворої і заспівала.
Наталі стало легше.
III. Підсумок
Ви зрозуміли,
як важливо для пташок отримати допомогу у скрутний для них голодний і холодний
зимовий час. Пташки віддячують людям, доглядаючи дерева, кущі й рослини від
шкідливих комах. Їх чудовий спів звеселяє душу.
